Візуальні символи української державності в витинанках

Збереження українських традицій, повага та любов до українського мистецтва є важливим показником становлення нації, її громадянської свідомості та патріотизму. Саме витинанка, що є одним із видів декоративно-прикладного мистецтва і походить своїм корінням в давні часи може поєднати українців у творчості і любові до країни.

Витинанка – дуже давнє мистецтво вирізування з паперу, його корені сягають у  II століття до н.е. Саме тоді в Китаї було винайдено папір. І тамтешні умільці дуже швидко знайшли застосування цьому матеріалу, крім основного,- вони почали вирізати фігурки богів до різних великих свят. Оце й були перші витинанки [1].

В Україні перші паперові витинанки з’явилися в ХVII-XVIII століттях. Це були підкладки для печаток, так звані «кустодії».

Печатки в ті часи витискали на листах і грамотах у воску через паперову кустодію, яка захищала відбиток від нищення. Мабуть, козацькі канцеляристи ХVІІІ ст. мали багато вільного часу й натхнення, бо зуміли таку просту річ перетворити на мистецтво. На складеному вдвоє чи вчетверо папірці вирізали симетричні рослинні чи геометричні орнаменти або й цілі геральдичні композиції, з хоругвами, гарматами, ядрами, списами, литаврами, трубами, булавами, перначами й іншими клейнодами, залишаючи в центрі місце на відбиток печатки [2].

Ці витинанки, виконані з високою майстерністю, додають колориту «печаті національній» – козакові з мушкетом, що знаходиться в центрі кустодії,

Кустодії з відбиком печатки війська Запорозького з універсалу Малоросійської колегії. Іванові Чарнишу на чин Бунчукового товариша 17 грудня 1775

На цих кустодіях ми бачимо відбиток печатки, на якій зображено Козака з мушкетом.

Печатки запорозького війська багатьма дослідниками вважаються державними символами, бо «козацькі печатки за своїми функціями і зовнішніми ознаками повністю відповідають основним критеріям державних».

У ХIХ столітті, разом з появою паперу, з’явилася витинанка і в селах України. І «прості люди почали прикрашати свої оселі не лише розписами фарбою, а і паперовими витинанками.» [4].

 Символи, що використовувалися мали захищати господарів від нещасть. Тому все вишите, розписане і вирізане руками людини служило оберегами.  Їх робили на добро, на щастя, на здоров’я, на врожай, на любов. В такий спосіб люди намагались чудодійно впливати на навколишній світ.

«Як у хаті витинанки, то й добро стоїть на ґанку».

Так говорить народна мудрість.

Спочатку витинанками декорували піч, тому що це додавало оселі обжитості та краси, до якої завжди прагне українська душа. «Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей, як іграшки для дітей тощо» [5]. Витинанки слугували чимось на кшталт жалюзі, чи занавісок, а також виконували функції шпалер і килимів, ними декорували божники, мисники і балки. До того ж, їх легше можна було змінити по сезону, і це було досить зручно та вигідно. Витинанка була дешевше ніж килим чи тканина, а люди жили дуже бідно. Та чим доступнішими ставали килими і тканини, тим менше у побуті оставалось витинанок.  Але інтерес до витинанки зберігся і до тепер.

Мистецтво витинанки дуже різноманітне. Кожна витинанка неповторна, кожна несе в собі частину душі автора, частину історії регіону, де проживає майстер та де його коріння.

Витинанки за технологічними та художніми особливостями поділяються на ажурні та силуетні; одинарні та складні; комбіновані.

• Силуетними називають витинанки, в яких тло відкидається, а залишається силует, який може бути і суцільним і прорізаним.
• Ажурними називають витинанки, мереживно витяті узори яких розміщують на основі (папір, картон, стіна, скло…) Зображення містяться у прорізах.
• Одинарні виготовляються з одного аркуша паперу, одноколірні (можуть бути і ажурними і силуетними; симетричними /одноосьові з дзеркальною симетрією, багатоосьові/ та несиметричними).
• Складні витинанки компонуються з двох і більше елементів. Майже завжди різнокольорові.
• Комбіновані (накладні) – це складні витинанки з доповненням елементами, підмальованими фарбою, або вибитими пробійником. [6]

 Силуетні витинанки дуже любив в своїй ранній творчості Георгій Нарбут, один з творців державної айдентики, це було почерпнуто також від французької моди, що стрімко зростала, на силуєти в 18 столітті, а потім було підхоплено як тренд ненабагато пізніше українцями. Не можна з точністю говорити, що ми почерпнули від Білібіна, коли Георгій навчався в Петербурзі, бо наші (українці) їздили в Європу може й набагато більше, ніж росіяни, тому коли хтось стверджує, що це російська мода, яку ми використали в себе – це не зовсім так, цьому немає точних підтверджень, а от підтвердження нашого тісного спілкування з французькими колами в 19-20 столітті –  їх безліч.

Сьогодні ж українські витинанки, як і всі види народного мистецтва, це те коріння і та генетична пам’ять, яка поєднує українців в усіх куточках світу, де б вони не були. Але варто сказати, що це стосується не тільки українців. Це мистецтво єднає майстрів з різних куточків світу, якщо вони мають спільні загальнолюдські цінності. В наш час в витинанках все частіше з’являються символи української державності, демонструючи хвилю пробудженого майданом патріотизму  в 2014 році. Зараз, в період війни, патріотизм ще більше зміцнюється і набирає нових глибинних переконань. Український народ з гордістю використовує символи державності в своїй творчості і витинанки не виключення. Часто їх роблять в синьо-жовтих кольорах нашого прапору…

Кому цікаво – залюбки надішлю вам повну версію на пошту.

Переглянути патріотичні витинанки

Замовити листівку “З днем незалежності” в розділі “Контакти“

Замовити