Згадка про ромашку

Я дарувала тобі ромашку,
Хоча вже і не вірила у казку.

Було то далекою весною,
Лишилося ж лиш згадкою простою.

Ти дарував мені надію жити.
Я вчилася життю радіти…

Все пам’ятаю і нічого не забула
І вдячна я за все, що є і було:

За всі пісні, за музику, малюнки,
Слова підтримки, миті-подарунки.

Я знаю, що ТИ -Є, радію цьому.
Та воля Божа ставить все: і крапку й кому.

(В.Давидова 2020)