Ніби все завмерло і чекає.

Наче для пробудження Краси
Ще трошечки Любові не хватає.

Багато в нас терпіння і жаги

І мужності й сміливості удосталь.

Та треба Мудрість, щоб пізнать хто Ми
І відповісти на питання поспіль.

Як після вигорання розцвісти?

Як після “смерті” знов воскреснуть й жити?

Як новий день почати з чистоти
І брати ДЕ любов, щоби Любити.

Заради чого нам вмирать і жить?

І що цінніш за все у цьому світі?

Як все старе в минуле відпустить
І по новому в Перемозі жити?

Розстав крапки над “і” і не журись.

Весна іде, пробудження настане.

Бува похмурий день, на нього не сварись.
Плекай Любов і вір, що Сонце вранці встане.

(В. Давидова 16.03.24)