Тополі дитинства
Стоять тополі серед степу
І в небо тягнеться гілля,
Вдивляються у височінь далеко
Де зорі в небі, мов свята рілля.
Згадалося чомусь дитинство:
Сиджу у батька на плечах,
Йдемо стежиною додому,
А тополині віти всі в зірках…
Лише в дитинстві такі зорі
На небі низько, хоч хапай.
Здавалось, лиш здійми долоні –
Піймаєш з вітром неба край.
Закарбувалися ті миті
Й стрункі тополі, край села
І радість, що є Мама й Тато,
І зорі в небі, мов свята рілля.
(В.Давидова 24.07.2021)
Українська 
Русский 
English