Наші Вчителі

Історія із “Моя дорога до себе”

Хто був вашим найпершим Учителем?

Ми часто згадуємо лише тих, хто навчав нас у школі чи університеті. Але з роками я зрозуміла, що справжніх Учителів у житті набагато більше. І далеко не всі вони стоять біля дошки.

Моєю першою вчителькою малювання була Гертруда Савеліївна. Світла їй пам’ять.

Я навчалася тоді у четвертому класі. Саме вона першою побачила в мені здібності до малювання і навіть радила батькам відправити мене навчатися до знайомих художників у Москву.

На щастя, батьки мене нікуди не відпустили.

Кажу “на щастя”, бо сьогодні розумію: у кожної людини є свій час.

Гертруда Савеліївна провчила нас лише один рік і пішла на заслужений відпочинок.

А я на довгі роки залишилася лише зі знанням, що вмію гарно змальовувати, і з маленькою, дуже несміливою мрією колись навчитися малювати по-справжньому.

Минуло багато років.

На моєму шляху з’явилося чимало Вчителів. Деяких я знала особисто. Деяких — лише через їхні картини. А імен інших не знаю й досі.

Чому?

Бо наші Вчителі не завжди приходять у звичному образі. Іноді вони торкаються нашого життя так тихо, що ми навіть не одразу це помічаємо.

Одного часу я захопилася китайським живописом У-Сін.

Мене зачаровували його плавність, гармонія, філософія. Я могла годинами малювати, ніби медитуючи разом із пензлем.

Лише одного мені дуже не вистачало — справжніх китайських пензлів.

Та я про це майже не думала. Здавалося, що дістати їх тоді було просто неможливо.

Однієї ночі після такого малювання мені наснився дивний сон.

Поруч сидів китайський Майстер. Він мовчки показував мені різні прийоми, ніби проводив справжній урок.

А потім раптом усміхнувся і запитав:

— Як ти взагалі малюєш такими пензлями?

Від несподіванки я навіть прокинулася.

Ну що тут можна було відповісти?..

А через деякий час сталося маленьке диво.

Подруга подарувала мені набір справжніх пензлів для каліграфії. Її донька саме навчалася в Японії й привезла їх звідти.

Я й досі усміхаюся, згадуючи той сон.

Іноді мені здається, що справжні Вчителі приходять у наше життя не лише для того, щоб навчити.

Вони ще й тихенько дбають про своїх учнів.

Тільки роблять це дуже по-різному.

Через слова.

Через сни.

Через людей.

А іноді — через несподіваний подарунок.

Дякую кожному своєму Вчителеві.

Навіть тим, чиїх імен я так ніколи й не дізналася.