Народження Янгола

Хочу розповісти про містичне народження іще однієї моєї картини – «Народження Янгола». Перша містика вже в тому, що це єдина моя робота, яку я починала тричі.

Спочатку я хотіла написати на полотні трьох янголів — свою версію «Трійці». Все йшло легко і добре, але лик третього янгола ніяк не хотів народжуватися. Наче чекав свого часу.

Я відклала роботу.

Я звикла довіряти Всесвіту.

Минув час. Одного дня, десь у 2014 році, до мене знову прийшло нестримне бажання малювати. Чистого полотна не було, і тоді під руку потрапила недописана «Трійця».

Я відкрила фарби, взяла пензлі й навіть не встигла подумати, що саме буду малювати.

Картина почала народжуватися сама.

За кілька годин на полотні вже летіла ледь помітна пташка.

Правда, я зовсім не знала, що малюю, і що з’явиться саме вона.

Наче сам Дух керував моєю рукою.

Чи був він Святим?

Не знаю.

Але він був неймовірним.

Коли людина відчуває такі енергії, це неможливо забути. Думаю, багато художників усе життя шукають саме цього стану, коли бодай на мить вдається доторкнутися до Неба.

Мені щастило.

Я торкалася.

У ті миті здавалося, ніби сама була тією голубкою.

Потім картина знову стала в куточку. На декілька місяців, а може й довше.

Я багато малювала. Аналізувати не було сенсу. Просто віддавала у світ те, що отримувала.

Одного дня настав час, і я знову сиділа з пензлем перед тією загадковою пташкою.

Обличчя народжувалося дивним чином. Неначе ліпилося з глини, а я лише встигала помічати ту мить, коли якась його частина вже ставала завершеною.

Дивно, але в одному оці так і залишився один незавершений мазок. Наче сльоза.

Хто знає… Можливо, саме через сльози він і народився.

Іще мить.

Іще…

І праве крило було готове.

Все. На тому супровід закінчився.

Другу сторону я вже старанно дописувала сама. Трохи віддзеркалюючи, намагаючись не зіпсувати чарівність.

Ні, не самої роботи, хоча вона для мене справді чарівна.

Чарівність того стану.

Минуло багато років.

Було багато радості.

Було багато сліз.

Сьогодні я вже не намагаюся пояснити, що тоді зі мною відбувалося.

Я лише знаю, що іноді людині дарують короткі миті, коли Небо стає зовсім близько.

І якщо хоча б раз пощастило доторкнутися до такого стану, він назавжди залишається в серці.

Думаю, янгол живе в кожному доброму серці.

Іноді він тихо мовчить.

А іноді дуже хоче проявитися.