Любові-веселки мости
Яке воно, щастя жіноче?
Долю-кохання знайти?
Діток на світ народити?
Онучці коси плести?
Може поїхать на море?
А може у гори підти?
Десь у Тібет, чи Карпати…
Чи радість життя зберегти?
Може нюхать ромашки
І босоніж по шпоришу
Йти на зустріч Світанку,
Ніжність відчути усю…
І хай дує вітер у спину,
Його ж бо прислав сам Творець…
Нехай розправляє вітрила
Та вказує шлях до сердець.
Від серця до серця стежина
По росам Любові й Добра
Із радістю й посмішка щира
Нехай відкриває серця.
Нехай виростають між нами
Любові-веселки мости
Бо щастя людське і жіноче –
ЛЮБОВ вічну в себе знайти.
(В.Давидова 21.06.2021)
Українська 
Русский 
English