Іще одна мить життя

Я дякую, Творець, Тобі!
За все, що є в житті, за кожне диво.
За миті всі, коли щаслива я була
І всі, коли когось зробила теж щасливим.

Та вдячна я й за ті скрутні часи,
Коли Тебе у світі цім шукала,
Коли в пітьмі жила, на дні була…
Й одну лише Надію в серці мала.

Спасибі, що й тоді мене тримав,
Був поряд, хоч цього й не відчувала…
За Віру і Любов, що мені дав
Й прощення, що сльозами карбувала.

Тепер разом!!! І Вірю, прийде час:
Любов Твоя, розлитая рікою,
Ще поєдна Людей і поміж нас
З’єднає в Вічність, що є Ти й Тобою…

Я дякую, що Ти мене ведеш
Твоїм шляхом, яким потрібно…
За сонце влітку, сніг на Новий рік,
За янголів-помічників,
Хоч їх не завжди видно…

Спасибі за пісні, що з глибини звучать,
Що є кого любити, обійняти,
Що знаю стежку в отчий дім
І ще чека мене там люба мати.

Спасибі, що з Любов’ю все роблю.
З Тобою я роблю усю роботу.
За візирунки, що на полотні
І ті, що ждуть всередині польоту.

Спасибі, що нас вчиш Любить
І за дарунок жити в світі гідно
Й за те, що я іще тепер ще вчусь
Робити те, що нам усім потрібно.

(В.Давидова 27.12.21)