Коли мене запитують, чому я стільки років займаюся витинанкою, я відповідаю несподівано:

— Тому що вона вчить творчості.

І справа зовсім не в ножицях чи папері.

Витинанка вчить бачити там, де інші бачать лише білий аркуш.

Одне з перших завдань, яке я даю студентам коледжу, називається дуже просто — «Метелик на галявині».

На перший погляд воно здається надто легким. Навіть дитячим.

Але саме в цьому й прихована його сила.

Спочатку студенти дивуються.

— Невже це завдання для майбутніх дизайнерів?

Так.

Бо справа не в метелику.

Справа в тому, щоб знайти не один, а багато способів його створити.

Метелик може бути силуетним або ажурним. Простим чи складним. Симетричним або асиметричним. Його можна вирізати з одного аркуша або скласти з кількох деталей. Він може стати листівкою, прикрасою вікна, декоративним панно чи частиною великої композиції.

І кожного разу це буде новий метелик.

Саме в цей момент людина перестає шукати єдиний правильний варіант.

Вона починає шукати власний.

І тоді народжується творчість.

Так само побудовані й інші мої вправи.

Одне з найперших завдань курсу — намалювати двадцять сонечок.

Звучить просто.

Перші кілька народжуються легко.

Потім починають закінчуватися знайомі образи.

І саме тоді починається найцікавіше.

Доводиться уважніше придивитися до природи, пригадати власні спостереження, почати фантазувати, змінювати форму, ритм, характер ліній.

Раптом виявляється, що навіть звичайне сонечко може бути двадцять разів різним.

І це вже не вправа на малювання.

Це вправа на свободу мислення.

Так само відбувається і з калиною.

Спочатку ми створюємо найпростішу витинанку.

Потім — складнішу.

Далі з’являється ажурний візерунок, нові композиції, листівки, декоративні панно.

Крок за кроком людина перестає повторювати чужі роботи.

Вона починає створювати власні.

Саме так багато років тому народилася ідея мого авторського курсу розвитку творчих здібностей засобами витинанки.

Його мета ніколи не полягала лише в тому, щоб навчити красиво вирізати.

Мені хотілося навчити іншого — бачити кілька рішень там, де більшість бачить лише одне.

Бачити красу.

Помічати закономірності.

Не боятися експериментувати.

Знаходити власний шлях.

Курс триває три місяці.

І, чесно кажучи, саме це іноді лякає людей.

Ми звикли жити дуже швидко. Хочеться отримати результат уже після першого заняття.

За один майстер-клас можна навчитися вирізати красивого метелика.

Але навчитися творчо мислити за один день неможливо.

Таких чудес я не знаю.

Творчість росте так само, як росте дерево.

Спочатку з’являється маленьке зернятко.

Потім — перші невпевнені спроби.

Згодом приходить сміливість експериментувати.

Поступово народжується відчуття композиції, гармонії, ритму, форми.

І одного дня людина вже не повторює чужі роботи.

Вона створює свої.

Мабуть, саме тоді й народжується художник.

Мені здається, витинанка ніколи не була для мене лише мистецтвом вирізування з паперу.

Вона стала способом розвитку творчого мислення.

І, можливо, навіть способом пізнання себе.

Бо кожна нова робота починається не з ножиць.

Вона починається з питання:

«А чи можна зробити це ще по-іншому?»

Саме з цього питання, на мою думку, і починається справжня творчість.

“Метелики на галявині”